Погода в Миколаєві
Природа


Для случайноного гостя!

Скрин карты Кинбурнской косы

Кинбурнский художник




Кинбурнский художник
Зебека часто сравнивают с Айвазовским. Однако сравнение двух великих – напрасный труд. Никто не даст однозначного ответа на вопрос, кто лучше – Вагнер или Чайковский, Репин или Суриков?.....
...дом.стр...
(Читать в нижнем блоке)

После съемок фильма, прошло много времени, и уже все изменилось!

Спогади



Кинбурнська коса.

Це є моя рідна земля, моя БАТЬКІВЩИНА, мій кусочок Чорного моря, кусочок Дніпра,
лісу, повітря,--всього що є на цій чистій, ,,богом забутій" частині
суші Миколаївської області, очаківського району.Тут я прожив
свої перші 15 років життя дитинство, школа. Тут жили мої батьки,
рідня, друзі. (батьків вже немає)Так-як це є напівострів, то добиратися сюди
не просто, роботи ніякої немає ще з 70-х, тому люди (молоді і не зовсім) почали
Мій колишній дім
втікати до міста. Багато нас розкидано по всьому світі. Хто не повернувся з армії,
хто після навчання , а хто і просто продав ВСЕ і от безвихіддя подався туди де
є робота. Навідувалися лише на похорони своїх батьків (і таке трплялося). Зараз ми мабудь, кожен про себе, кому вже,,стукнуло" згадуємо свої рідні місця, та сумуємо.
НАС ТАКИХ МАБУДЬ 99% ,,КОЛИШНЬОГО" НАСЕЛЕННЯ КИНБУРНСЬКОЇ КОСИ! Тому і виніс я це до
свого БЛГ ----може відгукнеться хтось із земляків, рідні, друзів, просто знайомих хто там відпочивав.
немає слів!!!!!!




Спогади




Згадую в дитинстві , граючись десь в комишах, або в траві, ми (діти) знаходипи отакі гніздечка з малечею і допомагали дорослим птахам. Ловили різних комах та годували малечу. Пташенята були задоволені-вони нічого не розуміли, а їх батьки нервово кружляли над нами, жалібно кричали, клювали нас, намагались відманити нас від гнізда. Ми і не розуміли що допомоги від нас ніякої не було, а шкоди багато. Я не фахівець з ,,природних" питань-та здається що їй треба не допомагати своєю ,,медвєжєй" допомогою, а просто не заважати.От і уявіть собі----скільки таких гніздечок залишиться якщо пройде по полям Кинбурна ,,зграя" чудо-туристів, іномарок-позашляховиків, гурманів-шашликожерів. Такі зграї вже змели майже все що було наприклад ще не зовсім давно, 65-70 роки. Я виріс і жив на природі--а зараз -----------!?. Диву даєшся, коли на очах у всіх, з своєї ночівки, виїзджає авто, прямуючи до моря -,,круті" туристи вижбурлюють у вікно авто два пакети з відходами ,,бенкета". Чим коштовніше авто-тим більше сміття викидається. Один день постояв автомобіль під берегом на ,,шашликоїдстві"---залишилась величезна купа сміття,банок,упаковок. До місця вогнища-підійти не можна! Як їм вдається -їсти шашлики і ,,дєлать стул" в одному місці (мабудь і одночасно). Загине коса----коли без контролю ,,запустити" туди нашого туриста!



Чорноморський заповідник

Ще в пятому столітті до нашої ери про таємничу загадкову Гілею писав батько історії Геродот. Гілея, у перекладі з давньогрецького,- земля,
покрита густими лісами. Чимало перетерпіла вона за століття й від людини, і від стихії. Море наступало, його рівень піднявся в деяких місцях до семи метрів. Розмивалися острови, морська вода засолонила й підмила ґрунти. І все-таки якимсь дивом цей куточок реліктової природи
зберігся у своїй первісній розмаїтості. Перше тому свідчення; могутній дуб, віком у кілька століть. Тут серед випаленого степу над головами раптом змикаються вільхові крони. Над озером схиляються старі корчуваті верби. Суцільна стіна із гнучкої лози,
жостеру, тернику й ожини, непролазні хащі. Це Волижин ліс, розташований у Чорноморському біосферному заповіднику.





















 
Kинбурнский художник

Владимир Евгениевич Зебек - великий художник, без никакого преувеличения, принадлежит всему миру, и назвав статью ,,кинбурнский художник", я просто указал его место жительства и основной источник вдохновения. После различных жизненных передряг, относительно еще молодой Владимир Зебек, приехал в Покровку, приобрел старенькую усадьбу покойного плотника ,,дида Мыкыты". Это было в далеких шестидесятых. По сегоднешний день, Владимир Евгениевич творит шедевры- здесь, на Кинбурнской косе, в Покровке.
Большинство местных жителей по-своему смотрят на Зебека. Привыкшие к ,,советскому стандарту строителя коммунизма (!?)", люди просто не понимают его, совсем не ,,стандартного" человека! Не так живет! Не так воспитывает детей (а их не мало!-,,7")Не так строит! (построил много)....и т.д.! (В конце своей вставки, я приведу фрагменты других публикаций и ссылки на стр.)
Помню его появление в Покровке, помню первые отзывы о новом жителе, помню все! Знаю давно Владимира, знаю его семью, детей. Их воспитание ничем не хуже местных детей, а отношение к живописи понятно всем! (кроме местных) Есть у Владимира одна особенность характера---не ,,пиариться", а работать! Многие, с талантами простого смертного, создают разные ,,заводы-фабрики", обзывают сами себя, каким-нибудь ,,примадоном" или ,,донной", и клонируют себе-подобных. Сколько ,,артистов" и ,,артисток" раскрученых по разным соображениям, но не по таланту! А вот полотна Владимир Евгениевича, есть по всему миру, в том числе и у личных коллекциях президентов, -- НО! ...об этом мало кто знает. Не любит он выпячивать грудь, любыми способами пролазить на ТВ, делать из себя ,,примадона". Вот такой себе простой с виду художник. О таких, -люди узнают после их смерти (к большому сожалению!).
Приезжая в Покровку, по дороге к Владимиру, узнаю от людей--Владимир недавно серьезно переболел--но! на вопрос:
    Как ты здесь старик? (любит это слово!)
    Да так, потихоньку.
    Ты переболел недавно?
    Да ну...!!! ...мелочи!
    А у тебя старик, все нормально?
    Тоже потихоньку.
    Ну и хорошо! ЗАХОДИ!!! Без надоедливых расспросов о жизни, о быте гостя, Владимир тут же предложит чай, кофе, водочки. Владимир самый обыкновенный человек, и все жизненное ему не чуждо. И только за столом, за ,,чашкой чая", вы сможете понять всю интересную уникальность этой фигуры. В этой уникальности нет ничего того, что люди не любят. Нет ни капельки гордости на тему:--Я художник! - Мои картины по всему миру! - - Мои картины у президентов! - Все как-то у Владимира: -Ну что? -Да ла-а-а-а-дно! ...большое дело. А ну-ка подай такие обстоятельства какому-нибудь ,,примадону" (или ,,донне"), и тогда вам не только ТВ будет крутить это, но и в космосе будет большое, плакатное полотно! Это самая краткая характеристика Владимира. Писать прекрасного о нем, можно очень много. Всего не описать!
    Очень много пишут о нем люди на различных страницах. Вот некоторые из них: 1.ARTMARINE
    ...заповедный уголок земли с присущей только ей флорой, фауной, водой и воздухом, солнечным светом и звездным небосводом. Но еще есть прекрасные люди на этом райском клочке суши. Среди них – любитель и ревностный защитник природы, рьяный противник урбанизации, художник-маринист высочайшего класса Владимир Евгеньевич Зебек. О Зебеке, о его ярком и самобытном таланте я был наслышан давно...2..IMENA.. И обязательно хочу заметить, что больше всего, он не знает что о нем пишут. Кто пишет? Где пишут? А знает прекрасно, что много людей, побывавших у него, имеют широкий доступ к СМИ, я уверен: --он не у кого, ничего не просил. Все статьи в газетах, журналах, киноочерки, все это только с инициативы гостей. Его это не интересует. Узнает об этой статье --- как бы мне не попало! Помню, лет 5-6 назад, я приехал летом на свою ,,Батькивщинку", конечно зашел к Владимиру. В очередной раз услышал его непонимание, как я мог продать дом в таком месте и уехать в город, как можно жить где-то, когда под боком такие красоты. Но это ладно! На эту ,,тему"; он долго может говорить. Я рассказал ему о том, что видел с десяток телепередач о нем. И конечно получил ответ, который наперед знал!
    ,,Ну и что мне сейчас надо делать? Ты для этого ко мне зашел?
    Велика новость! (бранится).....и далее.....!
    Делать им нечего!''

    Вот так!......коротко о великом!



    Сайты автора:
    Nick Borodin Kinburn. Воспоминания местного жителя. Кинбурнская коса начиная с 1964-го.

    Nick Borodin Kinburn. Фотошоп для начинающих. Работа в Фотошоп. Первые шаги.